Header image alt text

Звенигородська місцева прокуратура

Порядок приймання запитів на публічну інформацію та надання її запитувачам

Забезпечення доступу до публічної інформації

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запити на інформацію можуть подаватися на вибір запитувача в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою). Запит може бути індивідуальним або колективним. Письмовий запит подається в довільній формі.

Приймання запитів та надання доступу до публічної інформації у Звенигородській місцевій прокуратурі проводиться працівниками місцевої прокуратури відповідно до графіку прийому запитувачів.

Запит на інформацію має містити :

1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію місцевою прокуратурою  розроблено відповідні форми запитів, які можна завантажити на веб-сайті прокуратури.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації.

Інформація на запит надається безкоштовно.

Порядок та строки надання публічної інформації запитувачам

Відповіді запитувачам з долученням копій документів надаються за підписом керівника місцевої прокуратури у строк не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запитів. У випадках, передбачених частиною другою статті 20 Закону. За наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 20 Закону, строк надання інформації на запит може бути продовжено до 20 робочих днів. Про продовження розгляду запитувачі повідомляються не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі надходження до Звенигородської місцевої прокуратури запитів на інформацію, якою вона не володіє, але відомий її розпорядник, запити надсилаються належним розпорядникам у строки, визначені частинами першою та другою статті 20 Закону, з одночасним повідомленням про це запитувачів.

В И Т Я Г

З А К О Н     У К Р А Ї Н И

« ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89
№ 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132
№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056
№ 319-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.192}

Публічна інформація (стаття 1)

Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Сфера дії Закону (стаття 2)

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків встановлених законом (стаття 1)

Публічна інформація з обмеженим доступом (стаття 6)

Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Конфіденційна інформація (стаття 7) – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13цього Закону.

Таємна інформація (стаття 8) – інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Службова інформація (стаття 9) – інформація,що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.